Для учнів та батьків

БАТЬКИ І ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ
    Що таке домашнє завдання — про це відомо кожному. Декілька поколінь школярів називають домашні завдання «домашкою», «Домашка» — це те, що заважає бідолашним дітям вільно дихати після закінчення шкільних занять. Чому ж стільки поколінь учителів наполягають на виконанні домашнього завдання й чому ж стільки поколінь нещасних учнів так само постійно намагаються уникнути цієї «гіркої долі»? Яку роль у виконанні домашніх завдань дітьми виконують батьки? Чи вони взагалі не повинні цим перейматися? Корисну інформацію для батьків, роздуми і поради від досвідченого вчителя пропонуємо в цьому матеріалі.
   У сучасній школі діти проводять по шість годин на день, а іноді й біль­ше. На щастя, навчальна програма, як і раніше, містить такі предмети, як фізична культура, мистецтво й музика, а також спеціальні курси, спрямо­вані на розвиток самоповаги («Усі кольори, окрім чорного»). Передбаче­но, що решту часу (три години) вчителі повинні витратити на навчання письма, читання, математики й хоча би трішки природничих наук. Класні керівники не в змозі все встигнути. їм потрібна допомога.
  Як батьки можуть зробити значний внесок у процес навчання своїх дітей? Читаючи своїй дитині, ви тим самим збільшуєте її лексичний запас. Щодня допомагаючи у виконанні домашнього завдання, ви своєю увагою показуєте, наскільки важливим є навчання.
Дуже багато батьків прагнуть допомогти своїм дітям, але не знають, як це зробити. До того ж, через постійний брак часу вони помічають, що їхні діти просто не хочуть виконувати завдання разом з ними. Діти з біль­шим бажанням будуть конструювати новий автомобіль, ніж виконувати домашнє завдання. Але хоча діти й дивляться забагато телевізор чи час від часу засиджуються за комп'ютером, їх не можна однозначно назвати ледачими. Вони відвідують ба­сейн, уроки англійської та музики. Вони мають свої заплановані справи і зустрічі й не бажають, щоби батьки забирали в них дорогий час. Після того як діти виконали уроки, вони більше не хочуть витра­чати час на читання, їх не цікавить можливість по­практикуватися в математиці
Один із батьків розповідав, що коли настав час виконувати домашнє завдання з читання, дитина сховала книгу за батарею. Виконання домашнього завдання перетворилося на битву, і спільні заняття призвели до конфлікту, від чого нікому не було ко­ристі. Батько гнівався, коли відчував, що син пра­цює не в повну силу, і виконання домашніх завдань зазвичай закінчувалися криками один на одного.
Деякі батьки, щоб уникнути проблем, взагалі виконують домашні завдання за­мість своїх дітей.
Досліджено, що матері витрача­ють у середньому менше ніж півгодини в день на розмови з дітьми, пояснюючи щось чи читаючи їм. Батьки й того мен­ше — близько 1 5 хвилин. Тому, перш ніж запитати в дитини про оцінки й успі­хи в школі, запитайте спочатку в себе: а що ви зробили для цього? Яку ви по­ставите собі оцінку за виконання до­машнього завдання з дитиною?
Трапляється, що батьки самі провокують ді­тей на негативне реагування, що пов'язане з ви­конанням домашнього завдання. Повернувшись з роботи втомленими й дратівливими, вони зне­важливо, з почуттям приреченості сідають з ді­тьми за уроки.Будь-яка дитяча помилка чи про­рахунок умить перетворюється на емоційний вибух стосовно дитини. Діти надзвичайно чут­ливі до стану батьків, і ваша напруженість умить передається їм. Тому, перш ніж сідати за уроки, спробуйте заспокоїтися й зосередити увагу на тій роботі, яку будете робити. Свої вимоги до дити­ни промовляйте твердо й упевнено, не підвищу­ючи голосу. Науковці вважають, що батьки — найваж­ливіше джерело знань для своєї дитини. У книзі «Що працює. Дослідження про викладання й на­вчання» зазначено, що «батьки — це перші й най­більш впливові вчителі для своїх дітей». Авто­ри книги пояснюють, що батьки мають усі можли­вості допомогти дитині бути успішною в школі, проте вони роблять мен­ше, ніж могли би. Дослі­джено, що матері витра­чають у середньому мен­ше ніж півгодини в день на розмови з дітьми, по­яснюючи щось чи читаю­чи їм. Батьки й того мен­ше — близько 15 хвилин.
Тому, перш ніж запитати в дитини про оцінки й успіхи в школі, запитайте     спочатку в себе: а що ви зробили для цього?  Яку ви поставите собі оцінку за виконання домашнього завдання з дитиною?
Почуття власної гідності в дитини слабке, і його слід виховувати. Якщо ваша дитина буде знати, що ви спеціально вибираєте час, щоб проводити його разом, то цим ви показуєте, що вона важлива для вас і ви хочете бути з нею. Загально відомо, що діти люблять грати, тож використовуйте це як перевагу. Тоді вашій дитині сподобається  проводити з вами час і процес навчання для неї стане захопливим.       








Запоминайте эффективно: два важных принципа в изучении языка


В июне к команде LinguaLeo присоединился Артур Думчев, рекордсмен «Книги рекордов России» по запоминанию, признанный эксперт в области развития памяти, тренер и консультант. Артур помнит число «Пи» до 22 528 знаков после запятой и является автором книги «Помнить все. Практическое руководство по развитию памяти».
a32e24a9bf799e6e0ccd545f7f54b014
В настоящий момент Артур работает в LinguaLeo над внедрением дополнительных эффективных методов запоминания слов и фраз. Мы попросили его поделиться советами по быстрому и качественному изучению языков с читателями нашего блога, и Артур расказал про такие хаки, как «разумное применение мнемотехники» и «систематика в обучении». Итак, что же это такое, и поможет ли оно в развитии памяти и изучении языка? Давайте разберемся.

Разумное применение мнемотехники

Мнемотехника — это совокупность приемов, облегчающих запоминание. Пример использования мнемотехники: нам нужно занести в память слово Shrug — «пожимать плечами». Чтобы это сделать, достаточно представить какой-нибудь визуальный образ, который позволит вам вспомнить слово и его перевод. Например, Шрек пожимает плечами. Когда вы услышите Shrug, вам тут же вспомнится этот образ, а затем перевод слова.
На Хабре есть несколько хороших статей о мнемотехнике, где подробно описываются основные принципы. Вот они: про мнемоникурази два про мнемонику и язык. Артур использовал подобные методы, чтобы запомнить число Пи. «После знакомства с мнемотехникой я пытался применять ее где только можно. Пробовал запоминать новые маршруты, события из жизни, разговоры и фразы, имена и лица, лекции в университете и книги. Разумеется, использовал мнемотехнику и для изучения иностранных языков — научился запоминать до 100 слов за час. Но это совсем не значит, что можно потратить 40 часов и за 5-6 дней качественно запомнить 4000 слов».
На чемпионатах по памяти спортсмены-мнемонисты запоминают по 300 и более иностранных слов за час. Почему они не становятся полиглотами? Дело в том, что на следующий после соревнования день такой спортсмен-мнемонист, скорее всего, не вспомнит и 50 слов из 300 запомненных. А те 50, которые он все же запомнил, он не сможет моментально узнавать в речи.
Если вы хотите перевести в активный лексический запас какое-то слово, вам нужно несколько десятков раз встретить его в тексте, еще несколько десятков раз услышать в речи и, самое главное, начать употреблять самостоятельно. Это относится и к тем словам, которые вы запоминали с помощью мнемотехник: пока вы не используете их в речи, они, в лучшем случае, будут лежать в пассивном запасе. Когда вы начнете их использовать, они будут вспоминаться напрямую, без образов.
Здесь встает вопрос о целесообразности использования мнемотехники. Зачем тратить время на выдумывание каких-либо образов, если в итоге необходимое количество повторений все равно обеспечит запоминание? Нужно учесть 2 момента:
ЗА: Мнемотехника дает возможность запоминать быстрее. Вы один раз подбираете образ – и с этого момента слово переходит в ваш пассивный словарный запас. Быстро запомнить слово без образов или ассоциаций не получится.
ПРОТИВ: Иногда подбор образов отнимает слишком много времени, а сами образы не позволяют легко вспомнить слово. Представим, вы хотите запомнить, что conclusive переводится как убедительный. Какие бы образы вы подобрали? Представили бы, как конь говорит с клюквой очень убедительно?
Вывод: мнемотехнику стоит использовать, когда это удобно. Рассмотрим два случая:
• Если ассоциации автоматически ложатся на слово, то, конечно, использование мнемотехники ускорит запоминание.
Примеры:
pillar — столб. Представьте, как вы пилите какой-нибудь столб.
broth — бульон. Попробуйте увидеть, как брошь упала в бульон.
ledge — выступ, уступ. Представьте, что вы захотели лечь и легли на выступ.
• Слова, для которых не подбираются простые ассоциации, лучше запоминать за счет повторений.
Примеры:
contemplate — созерцать, размышлять,
contemporary — современный;
contempt — презрение;
condemn — осуждать.
Слов, начинающихся на “con”, очень много. Если вы каждый раз будете использовать образ коня или консервов, то вскоре начнете путаться. Возможный вариант — подобрать мысленно специальное здание, в котором будете размещать образы только тех слов, которые начинаются на “con”, но этот прием больше подошел бы для скоростного запоминания на соревнованиях. В изучении языка — это лишний и ненужный шаг, который просто займет дополнительное время.

Систематика в обучении

Для запоминания 22 528 знаков числа пи у Артура ушло примерно два месяца. Затем около полугода он поддерживал его в памяти, повторяя по тысяче цифр ежедневно — на это уходило 10-20 минут, в зависимости от концентрации внимания. Непосредственно перед рекордом Артур активно (5-10 часов в день) повторял число еще в течение месяца.
Проведем аналогию. Для запоминания двух цифр Артур использовал один образ. Для запоминания одного иностранного слова с переводом ему бы потребовались два образа — для самого слова и для его перевода. Если две цифры — это один образ, а два слова — четыре образа, то можно грубо приравнять 22 528 цифр к словарному запасу в 5632 слова (22 528/4). То есть условно можно предположить, что если бы Артур вместо запоминания числа Пи изучал новый иностранный язык, то он переместил бы в свой словарный запас более 5 тысяч слов. По его словам, важную роль играет именно систематика: что бы ни случилось, нужно каждый день уделять хотя бы по 10 минут повторению. Успешный опыт изучения языков, как правило, также связан с необходимостью заниматься ежедневно.

Пара историй о полиглотах

Известный археолог и предприниматель Генрих Шлиман свободно владел более чем 10 языками. На изучение нового языка у него уходило от 6 недель, после которых он мог свободно изъясняться с носителями. Может быть, дело в его природных способностях? Вполне вероятно, но нельзя не упомянуть, что когда Шлиман брался за очередной язык, он посвящал ему практически все свободное время. Есть хорошая статья, где вкратце описаны факты и выводы из опыта Шлимана в изучении языков.
Другой известный полиглот, Като Ломб, одна из первых синхронных переводчиков в мире, изучала языки через чтение художественной литературы. При этом грамматические правила она пыталась понять самостоятельно, уже после сверяясь с учебниками. Метод суровый: никаких видео с субтитрами, никаких интерактивных курсов. Просто книга в оригинале и словарь. Как ей удалось выучить более 10-ти языков по такой методике? Ответ можно найти в двух цитатах из ее книги «Как я изучаю языки»:
«Если же кто-то не в состоянии пожертвовать для этого и час-полтора в день, то предлагаемым способом (впрочем, и никаким иным способом) желаемого результата он не достигнет».
«Горький опыт, но заявить о нем надо обязательно: время, потраченное на изучение, будет напрасным, если не достигнуть определенной плотности занятий в неделю, и еще лучше — в день».

Как объяснить необходимость ежедневных занятий?

Сизифов труд

В конце XIX века немецкий психолог Герман Эббингауз, проводя эксперименты с запоминанием бессмысленных слогов, выявил интересную закономерность: вначале забывание идет очень быстро, а затем замедляется.
image
Допустим, вы решили заниматься английским по вторникам и субботам — 4 часа одно занятие (всего 8 часов в неделю). Вот как это можно было бы представить на графике забывания.
image
А так бы выглядели 2 занятия в день по 30 минут каждое (всего 7 часов в неделю)
image
Преимущество ежедневных занятий в том, что вы повторите каждое конкретное слово или языковой паттерн с большей вероятностью до того, как успеете его забыть. При этом многие, зная, что необходимо заниматься каждый день, продолжают обманывать себя: «сегодня я занят, позанимаюсь завтра-послезавтра…» Что из этого получается? Вы запоминаете слова и правила, затем забываете их и вам приходится запоминать их еще раз, поэтому на изучение языка уходит не 3-4 месяца, а несколько лет. Лучше сразу взяться за язык всерьез. Для этого нужно следовать всего двум правилам:
1. Выделите 30 минут в день, которые вы полностью посвятите изучению языка.
2. Дополнительно занимайтесь в течение дня — для этого можно использовать время, которое обычно пропадает в пробках, в очередях, в метро.

Немає коментарів:

Дописати коментар